Молился я и Господа просил,
Чтоб Он меня послал к бездомным людям,
Чтоб им, обременённым, возвестил,
Как Бог их в Сыне Иисусе любит
И позволенье Божье получив,
Пошёл я в мир искать бомжей и нищих.
И встречных Слову Божьему учил,
И угощал их немудреной пищей.
Но убеждался - краткость этих встреч
Успешный результат достичь не сможет.
В среду их принести мне нужно Свет
И, значит, стать одним из них я должен.
На трое суток пост я взял с женой.
Нашёл одну подвальную ночлежку,
Куда сходились бомжи как домой,
Мужчины с женщинами вперемежку.
Какой тяжёлый воздух там висел!
Войдя лишь, содрогнулся я невольно.
И, оглядевшись, в уголке присел.
Как проявить себя здесь Божьей солью?
Как победить брезгливости наплыв
В вонючем, тошнотворном окруженье
И ради ближних о себе забыв,
Коснуться душ заботливым общеньем?
И я, молясь Христу, любви просил,
Терпенья, мудрости и состраданья.
Давал просимое мне Божий Сын
Сверх моего земного ожиданья.
Все трое суток я беседы вёл,
Рассказывал о Божьем искупленье.
И слушателей верных приобрёл,
Влекла которых Весть освобожденья.
За час до окончания поста
Явился бомж - его не видел раньше-
Без возраста - ни молод и не стар,
По всей щеке с гноящеюся раной.
Засаленную сумку он раскрыл,
Достал картонку с пищей неприглядной,
Из банки что-то мутное попил
И принялся обедать безотрадно.
Он медленно жевал, и капал гной
Из рваной раны на картонку с пищей.
Какой печальный, жалкий и больной
Был этот утруждённый жизнью нищий.
В душе моей он вызвал бурю чувств.
Подсел к нему с улыбкой дружелюбной.
- Я кое-что поведать вам хочу.
Вас очень Иисус Спаситель любит.
Он на меня взор долгий устремил.
- А ты - меня? - промолвил с придыханьем.
-И я люблю! - в ответ проговорил,
Влагая в голос нотки состраданья.
-Коль любишь, раздели обед со мной.
Он протянул мне сломанную вилку.
- О, нет! То-олько не это, Боже мой!
Взмолился я отчаянно и пылко.
Глаза в глаза. Дрожащею рукой
Я вилкой подцепил кусочки пищи.
- Оставь! Не делай этого, друг мой!
Остановил мою попытку нищий.
И сдерживая рвотный свой рефлекс,
Я выскочил наружу из подвала.
И оказался в солнечном тепле,
И свежестью грудь жадно задышала.
Придя домой, я принял тёплый душ.
Переоделся в чистую одежду.
Горячий съев обед, прилёг вздремнуть,
Но мысли возвращались вновь в ночлежку.
Гноящаяся рана на лице,
Сума худая - знак земных лишений
И грустных глаз внимательный прицел
Тревожили моё воображенье.
На следующий день в вечерний час
Отправился я вновь в ночлежку с целью
Закончить недосказанный рассказ,
Несчастному открыв Любви ученье.
Среди пришедших бомжа я искал,
У постояльцев выведать старался,
Но ни один такого не встречал,
Никто с таким в ночлежке не общался.
Печальным возвращался я, молясь:
- Господь, пошли мне встречу с этим бомжем.
И вдруг в себе самом услышал Глас:
- Его ты, друг мой, не увидишь больше.
То был не бомж. Ты встретился со Мной.
Что любишь ты Меня, теперь Я знаю.
Меня почтил ты верностью святой.
Твоё служенье Я благословляю
Как трепетала внутренность моя!
От слёз скопившихся глаза горели.
Но Голос нежный ободрял меня:
- Служенье совершай, пока есть время.
Прошли года, но я служенье то
Несу на улицах, в подвалах грязных.
Не сам несу - в единстве со Христом,
С любовью Божией многообразной.
Анна Лукс,
Ванкувер, США
С Господом 25 лет. Пишу стихи и прозу. Имею 30 (книг) христианских изданий СТИХОВ И ПРОЗЫ . Люблю Спасителя. Ожидаю пришествия. Моя Жизнь - Христос, и смерть желаю встретить как преобретение. Да утвердит и укрепит меня мой Бог!!
сообщение: В издательстве "Миссия спасения" вышли мои книги -христиаская проза. Можно их посмотреть по этому адресу: https://spasenie.org/catalog Благословений всем!!! Вышли новые книги в Канаде. Можно заказать по почте : altaspera@gmail.com
Прочитано 2125 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.