Цивилизация, пошатнувшись стояла неподвижно. Застыв, словно в ожидании своего падения. Да, она возвышалась, стремилась увлечь многих до высоты неба. Но это лишь продукт ее земных усилий. Небо лишь можно принять, раствориться в его вечном дыхании. Но цивилизация хотела достичь совершенства своими силами, своими стараниями, но не выдержав напряжения пошатнулась. И теперь ее взгляд устремлен на свое детище, свои достижения. "Зачем мне небо? Я - цивилизация вечна. Я продукт собственного совершенства".Теперь и небо ее не интересует, хотя в начале хотела достичь его. Она живет теперь своими подвигами...Но как много стало преступлений. Чем дальше становилось небо, тем больше появлялось на земле горя. Она, цивилизация, снова пошатнулась, но еще стояла, гордо повторяя: "Я пьяна, но не настолько чтобы упасть, чтобы разрушиться...Нет, я пристань пророков". Тут голос в ответ:"Нет ты их убийца"...
Сокольников Олег,
Украина
Если будем извлекать драгоценное даже из ничтожного - станем, как Его уста... сайт автора:личная страница
Прочитано 10005 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
